ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗАГАЛЬНА БУДОВА ПРК-69

Для ефективного виконання вогневих завдань стрільбою з закритих вогневих позицій при ПЗ 5-00 та більше необхідно знати способи визначення коректур під час стрільби при ПЗ 5-00 та більше, прилади, які при цьому застосовуються. На даному занятті будуть розглянуті наступні питання.

Прилад для розрахунку коректур (ПРК - 69) призначений для механізації розрахунків під час пристрілювання цілей за допомогою далекоміра, секундоміра, РЛС типу СНАР, вертольота, спряженого спостереження і по спостереженню знаків розривів. Він забезпечує полегшення та прискорення розрахунку коректур під час пристрілювання та стрільби на поразку.

ПРК складається з трьох основних частин та перекидної пластини. Нижня частина приладу являє собою обчислювач, який складається з пластини, двох обертаючих ся навколо вісі прозорих кругів, фігурного диску та двох движків розташованих під пластиною.

На пластині нанесені шість кругових логарифмічних шкал: дві шкали чисел, шкала котангенсів, шкала косекансів, шкала тангенсів та шкала секансів.

Логарифмічні шкали тригонометричних функцій оцифровані у поділках кутоміру.

На середній частині приладу накреслено бланк для запису стрільби. На верхній частині приладу розташовано схеми та викладено порядок підготовки ПРК до пристрілювання різними способами.

Букви на схемах мають слідуючи значення:

ПС – поправка на зміщення (в поділках кутоміра);

Дк – дальність командир - ціль (в метрах);

Дт – топографічна дальність до цілі;

Дп – дальність до цілі від правого пункту спряженого спостереження (в метрах)

Дл - дальність до цілі від лівого пункту спряженого спостереження (в метрах);

П – кут зміщення правого пункту спряженого спостереження відносно лінії цілі (в поділках кутоміра);

Л – кут зміщення лівого пункту спряженого спостереження відносно лінії цілі (в поділках кутоміра);

Розміри ПРК 240х150х15 мм.

Вага близько 650 грам.

Точність визначення коректур на приладі залежить від величини відхилень розривів від цілі та даних, які використовуються для підготовки ПРК до пристрілювання та характеризуються серединними помилками: по дальності 3 – 10 метрів, в напрямку – 0,5 п.к.

5. Підготовка ПРК до роботи

Нагадати назву навчального питання.

Довести особовому складу, що для підготовки ПРК – 69 до пристрілювання необхідно:

- записати в схему підготовки, розташовану на лівій половині верхньої частини приладу значення Д , Д , та ПЗ;

- використовуючи схему нанести на прозорі круги мітки Д, У, П, 1;

- встановити в круглому вікні схему взаємного розташування Ц, СП, ВП;

Для зображення розшифровки схем, які використовуються під час роботи з ПРК, введені слідуючи позначення:

- червоний вказівник рухомого круга сумістити з числом, записаним в овалі;

- не збиваючи круга, проти числа, яке записане в овалі зробити олівцем риску Д або У, чи іншу якусь необхідну мітку;

- не збиваючи круга, проти числа, записаного в овалі, зробити олівцем допоміжну мітку;

- поворотом круга сумістити зроблену олівцем риску з числом, записаним у нижньому овалі.

Вхідні дані при всіх способах пристрілювання дозволяється записувати у схеми підготовки приладу з точністю до 50 м по дальності та до 5 поділок кутоміру у напрямку.

Схема підготовки приладу

Л і в и й П р а в и й

Д Д

шк cosec шк sec


у у

шк ctg шк tg

Тема 8. Ураження нерухомих спостережених цілей вогнем із закритої вогневої позиції з пристрілюванням за виміряними відхиленнями.

1. Суть і умови застосування пристрілювання за допомогою далекоміра.

Пристрілювання – це визначення стрільбою найвигідніших установок прицільних пристроїв ( прицілу, рівня, кутоміру), а також підривника (трубки) для поразки цілі. Мета пристрілювання – сумістити центр розсіювання снарядів з центром цілі. Види пристрілювання: за виміряними відхиленнями та за спостереженням знаків розривів.

Пристрілювання за допомогою далекоміра – це один із способів пристрілювання за виміряними відхиленнями. На сьогоднішній день – це основний спосіб пристрілювання. Суть пристрілювання за допомогою далекоміра полягає в тому, що вимірюють значення відхилення розриву від цілі по дальності і по напрямку і використовуючи ці відхилення визначають коректури.

Пристрілювання ведуть на дальностях спостереження, що не перевищують 3 км для ДС-1 ( ДС-0,9), 5 км для ДС-2, для квантового далекоміра – гранична дальність згідно з його технічними можливостями.

Далекомірник визначає і доповідає дальність та дирекційний кут по центру (указаній точці) цілі, а під час пристрілювання - по кожному розриву.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром. Далекомірник доповідає дальність до цілі і кожного розриву, величину відхилення розриву від цілі визначає виконуючий вогневе завдання.

∆Д= Д - Д

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).

a = aр - aц

2. Порядок пристрілювання, особливості пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахуваних установках. За виміряними відхиленнями розриву від цілі визначають коректури і на виправлених установках призначають ще один постріл з цієї ж гармати. До стрільби на поразку переходять після введення коректури в дальність не більше як 100 метрів, а в напрямку – не більше 0-10.

До стрільби на поразку переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву (центру групи розривів) від цілі.

Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-00, не стає можливим.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК, а якщо поправка на зміщення менше 5-00, то і розрахунком.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

Визначаючи коректури розрахунком, за коректуру дальності приймають відхилення розривів (центру групи розривів) від цілі за дальністю, взятих з протилежним знаком:

Д = - d , П =

b = - aКв + ( DД / 100 ) * КК

З формул і бачимо, що при визначенні коректур аналітичним способом практично за коректуру дальності приймають різницю дальностей до цілі Дк і до розриву Др, виміряних за допомогою далекоміра зі СП, а напрямок стрільби коректують із застосуванням коефіцієнта віддалення та кроку кутоміра.

Знак коректури дальності визначається знаком різниці Дк – Др. Знак коректури напрямку визначається співвідношенням знаків складників: при відхиленні розриву від цілі праворуч перший складник береться зі знаком “-“, а при відхиленні вліво від цілі перший складник має знак “+”. Другий складник береться у відповідності з величиною D Д; знак його визначається за правилом (відносно СП): “Приціл від себе – Кк від себе; приціл на себе – Кк на себе“.

3. Ураження нерухомих спостережених окремих цілей. Ураження групових цілей глибиною менше 100 м.

Всі цілі поділяються на окремі та групові. Окремими цілями вважаються такі, під час стрільби по яким можуть бути тримані лише тільки дві несумісні випадкові події: ураження або не ураження цілі. До окремих цілей відносяться пускові установки, гармати, установки ПТКР, радіолокаційні станції, вертольоти та інші.

Показником ефективності стрільби по окремій цілі приймається імовірність ураження цілі Р. Як правило, окремі цілі більш важливі ( пускові установки, радіолокаційні станції пунктів наведення зброї, станції розвідувально – ударних та вогневих комплексів), і тому головним завданням стрільби є їх знищення.

Групова ціль являє собою сукупність окремих цілей, які розташовані на обмеженій площині. Як правило, ці окремі цілі пов’язані між собою виконанням одного завдання. Поразка окремих цілей знижує боєздатність групової цілі, порушує їх взаємодію та управління.

При стрільбі по груповим цілям збиток, який буде їм наноситися, буде випадковим, тобто випадковою буде кількість уражених окремих цілей. Показником ефективності стрільби по груповій цілі буде математичне очікування кількості уражених окремих цілей із складу групової цілі М(а).

До групових цілей відносяться взводні опорні пункти, позиції мотопіхотних відділень, артилерійські батареї на вогневих позиціях, мінометні секції, підрозділи піхоти і танків в районах зосередження, командні пункти та інше.

Як правило, поразка групових цілей виконується з завданням подавлення, а найбільш важливих, таких як батареї самохідних гармат, з завданням знищення.

Групові цілі в залежності від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищують вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних розмірів, які не повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною цілі. Стрільбу ведуть одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.

Поразку групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами поразки окремих цілей. В залежності від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на одній або двох установках кутоміра.

Поразку групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром.

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).

4. Ураження групових цілей глибиною більше 100 м.

Під час стрільби на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше поразка цілі по глибині буде нерівномірною: частина цілі, яка накривається краями еліпсу розсіювання розривів буде уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною частиною еліпсу розсіювання розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися випадковими осколками. Для накриття цілі областю розривів і рівномірної поразки всієї цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання, тобто вести стрільбу на декількох установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових стрільб показують, що в цьому випадку, як і при веденні вогню по неспостереженій цілі, стрільбу необхідно вести на трьох установках прицілу зі стрибком, рівним 1/3 глибині цілі, що і записано в Правилах стрільби і управління вогнем артилерії.

Стрільбу на поразку спостережених групових цілей вигідніше вести при віялі, побудованому за шириною цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але при малих розмірах цілі не завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, при стрільбі шести гарматною батареєю на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів інтервал віяла буде менше 1-ї поділки кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах необхідно вести при скупченому віялі. Крім того необхідно мати на увазі, що при скупченому віялі розриви снарядів відбудуться не в одній точці, так як присутнє розсіювання снарядів та помилки побудови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на деякому фронті.

Розрахунки показують, що при стрільбі взводом (батареєю)нарізних гармат при скупченому віялі фронт поразки дорівнюватиме в середньому приблизно 50 метрів. Тому при стрільбі по цілям розмірами по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а інших випадках – віяло по ширині цілі.

В подальшому пояснити особовому складу порядок поразки групових цілей, розташованих у взводних опорних пунктах. Випадок, коли під час пристрілювання окрема або групова ціль стає не спостереженою пояснити і практично відпрацювати на практичних заняттях.

5. Коректування вогню під час стрільби на ураження

Під час ураження спостережених цілей визначають і вводять коректури дальності, напрямку, віяла, висоти розривів та стрибка прицілу (величини шкали).

Коректування вогню під час стрільби на ураження проводять за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі), із спостереженням за знаками розривів, а за сприятливих умов – за допомогою далекоміра.

Під час самостійної стрільби батареєю та під час ведення зосередженого вогню дивізіоном з розподілом ділянок цілі (груп цілей) між батареями коректування вогню проводять командири батарей за залпом батареї.

При веденні зосередженого вогню дивізіоном батареями внакладку або шкалою вогонь коректує командир дивізіону по першому залпу дивізіону (підручної батареї).

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ, а при поправці на зміщення менше 5-00 і розрахунком з використанням Кв і Кк. Під час стрільби дивізіоном Кв і Кк визначають для батареї розташованої в центрі району вогневих позицій дивізіону.

Для коректування вогню за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі) коректури дальності та напрямку визначають так само, як при пристрілюванні за допомогою далекоміра.

Якщо оцінити відхилення центру групи розривів від цілі ( центру групової цілі) неможливо або важко, то коректування вогню проводять із спостереженням за знаками розривів.

Для коректування вогню із спостереженням за знаками розривів відхилення центру групи розривів за дальністю від цілі (центру групової цілі) по лінії спостереження приймають рівними:

при глибині цілі менше 100 м – 50 м після пристрілювання (100 м, коли установки для стрільби на ураження визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти або недольоти, і 25 м, коли отримана накриваюча група з перевагою перельотів або недольотів;

якщо глибина цілі 100 м і більше – глибині цілі після пристрілювання (1,5 глибини цілі, коли установки глибини на ураження визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти (недольоти), та 2/3 глибини цілі, якщо отримана перевага перельотів (недольотів) відносно дальньої (ближньої) межі цілі;

1/2 глибини цілі, якщо отримано приблизно однакову кількість перельотів і недольотів відносно дальньої (ближньої) межі цілі.

Для коректування вогню за допомогою далекоміра коректури визначають так само, як і при пристрілюванні цілі. Коректування вогню за допомогою далекоміра проводять, якщо є можливість надійного визначення центру групи розривів (залпу).

Віяло розривів коректують шляхом з’єднання або роз’єднання вогню при поправці на зміщення менше 5-00 у тих випадках, коли частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 25 м при ураженні укритих, і більше , ніж на 50 м – при ураженні відкритих цілей, або коли обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.

Якщо при цьому центр віяла зміщений відносно центру цілі, вводять єдину для дивізіону (батареї) коректуру для сполучення центра віяла з центром цілі.

Стрибок прицілу (величину шкали) виправляють у тих випадках, коли обстрілюється не вся глибина цілі або коли більша частина розривів виходить одночасно за дальню та ближню межу цілі.


Тема 9. Визначення установок для стрільби за даними пристрілювання (створення) репера.

1. Суть перенесення вогню і умови його застосування.

Суть перенесення вогню від репера на цільполягає в визначенні стрільбою по реперу поправок в дальності і напрямку на відхилення умов стрільби від табличних, які потім ураховують для визначення вирахуваних установок по цілям, які знаходяться на певних відстанях від репера. Оскільки поправки визначаються стрільбою, то перенесення вогню є найбільш точним спосіб визначення установок без завчасного пристрілювання цілі.

Умови застосування перенесення вогню від репера.

1. Необхідно мати координати репера, цілі і вогневої позиції, точність визначення яких повинна бути не нижче, чим при повній підготовці.

2. Перенесення вогню повинно проводитись після пристрілювання (створення) репера через якомога менший проміжок часу, але не більше чим через 3 години при незмінній погоді .

3. При перенесенні вогню на ціль снаряд, заряд, його партія, тип підривника, вид стрільби призначають такі, як і при пристрілюванні (створенні) репера. Дозволяється використовувати поправки для іншого снаряду, якщо табличні поправки на відхилення умов стрільби для снарядів однакові.

4. Відстань між ціллю і репером не повинна перевищувати встановлених норм.

2. Види реперів. Загальні правила пристрілювання (створення) реперу.

Види реперів: Дійсний репер це добре спостережений місцевий предмет, координати якого відомі (визначені).

Фіктивний репер (наземний, надводний, повітряний і звуковий), це центр групи розривів, координати яких визначені за допомогою технічних засобів розвідки.

Загальні правила пристрілювання (створення) реперу.

1. Репер пристрілюють (створюють) пристрілювальною гарматою дивізіону або основною гарматою батареї.

2. Наземні репери пристрілюють (створюють) ОФ або димовими снарядами, а повітряні снарядами з ДП (ДТ), призначаючи заряди того ж номера та тієї ж партії, що будуть застосовуватись для стрільби по цілі.

Якщо стрільбу по цілі намічають зарядами інших партій, то враховують поправку на різнобій цих партій зарядів.

3. Дозволяється для стрільби по цілям використовувати інші снаряди, якщо табличні поправки на відхилення умов стрільби для цих снаряді і зарядів, якими здійснюють пристрілювання (створення) реперів однакові.

3. Пристрілювання дійсного репера. Умови закінчення пристрілювання, пристріляні установки по реперу

Пристрілювання дійсного репера за СЗР проводять, якщо поправка на зміщення менше 5-00.

Під час виводу розриву на лінію спостереження і при захваті репера в першу вилку (200м) ведуть поодинокими пострілами.

Після введення стрибка прицілу, що дорівнює 100м призначають два снаряди.

1. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої накриваючої групи. Накриваюча група вважається забезпеченою, якщо під час стрільби на одному куті підвищення отримано не менше двох перельотів і двох недольотів.

Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають прицілу, на якому отримана забезпечена накриваюча група.

2. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої вилки не більше 100м. Вилка вважається забезпеченою, коли отримано не менше двох недольотів на ближній межі і не менше двох перельотів – на дальній.

Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають середині забезпеченої вилки.

3. Якщо під час пристрілювання отримана незабезпечена накриваюча група не менше як із чотирьох знаків, а вилки не має, то відшукують вилку, що дорівнює 100 м. Пристрілювання вважають закінченим, якщо на одній межі вилки отримано одно або декілька спостережень одного знака, а на другій – незабезпечена накриваюча група не менше як із 4-х спостережень з перевагою знаків, протилежних щодо отриманих на першій межі.

Пристріляними по реперу вважають установки, після введення коректури рівній 1 Вд в сторону меншої кількості знаків, при наявності на одній із меж незабезпеченої закриваючої групи.

4. Суть обробки результатів пристрілювання репера

Суть обробки результатів пристрілювання (створення) реперів полягає у визначенні пристріляних поправок дальності і напрямку, та підготовки до перенесення вогню по цілі від репера. Для визначення пристріляних поправок дальності (напрямку) віднімають від пристріляної дальності по реперу (пристріляного довороту від основного напрямку) топографічну дальність (топографічний доворот) по реперу.

Для визначення поправок, як ми бачимо, необхідно мати топографічні та пристріляні дані по реперу. Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу управління вогнем або аналітичним способом. Дійсний репер наносять на прилад управління вогнем за його координатами, а фіктивний репер - за результатами визначення групи розривів снарядів.

5. Створення наземного фіктивного репера. Визначення пристріляних поправок дальності і напрямку.

Суть створення наземного фіктивного репера полягає в тому, що на вирахуваних установках по наміченій точці призначають групу пострілів, координати центру якої визначають за допомогою технічних засобів розвідки (точка репера) і по ній визначають топографічні дані.

Фіктивний репер створюють за допомогою далекоміра, спряженого спостереження, радіолокаційної станції або за допомогою підрозділу звукової розвідки.

Умови створення репера:

При створенні репера за допомогою стереоскопічного далекоміра дальність засічки розривів не повинна перевищувати для ДС-1 - 2 км, для ДС-2 - 4 км. Для квантового далекоміра, радіолокаційної станції та підрозділу звукової розвідки - межі дальності дії.

При створені репера за допомогою спряженого спостереження дальність визначення розривів не повинна перевищувати 4 км за наявністю взаємної видимості пунктів та куту засічки не менше 1-00. якщо відсутня взаємна видимість пунктів, а також якщо дальності визначення більше 4 км, кут засічки повинен бути не менше 2-50.

Для створення фіктивного репера вибирають в районі цілей місце, яке забезпечує сприятливі умови визначення розривів. Намічають в цьому місці точку на місцевості або на карті і готують по ній установки для стрільби. Координати повідомляють засобам розвідки для орієнтування їх в район створення репера.

Порядок створення фіктивного репера:

1) На вирахуваних установках основній гарматі призначають один постріл.

2) Після доповіді про засічку розриву призначають групу з чотирьох пострілів.

3) Якщо перший розрив не був визначений, то постріл повторюють, виправивши, якщо необхідно, установки для стрільби або орієнтування приладів (засобів засічки).

4) Створення фіктивного репера закінчують, якщо надійно засічено не менше 4-х розривів.


Тема 10. Основи управління вогнем.

1. Суть управління вогнем. Вимоги по управлінню вогнем.

Під організацією управління вогнем розуміють комплекс заходів, що проводяться командиром дивізіону (батареї) і офіцерами штабу дивізіону для забезпечення надійного функціонування системи управління артилерійськими підрозділами підчас підготовки і виконання вогневих завдань з високою ефективністю.

Організація управління вогнем дивізіону (батареї) складається з організації роботи на :

- контрольно-спостережному пункті;

- пункті управління вогнем дивізіону;

- вогневих позиціях;

- організація зв’язку;

- організація взаємодії з підрозділами артилерійської розвідки (доданою або призначеною для обслуговування);

- організація взаємодії із загально військовими підрозділами;

- контроль готовності до виконання поставленого завдання.

Управління повинно бути:

- стійким;

- безперервним;

- прихованим.

2. Завдання, які виконуються вогнем дивізіону

Нерухомі неспостережені (візуально з наземних спостережних пунктів не спостерігаються), відкрито розташовані неброньовані цілі, як правило, знищують, укриті та броньовані цілі – подавляють або знищують.

Установки для стрільби на ураження визначають способом повної підготовки, перенесенням вогню від репера (цілі), пристрілюванням за допомогою технічних засобів розвідки, а в окремих випадках способом скороченої підготовки.

Стрільбу на ураження ведуть до витрачення призначеної кількості снарядів. дотримуючись встановленого способу обстрілу цілі і порядку виконання огневого завдання.

Фронт і глибина групової цілі, якій завдається ураження зосередженим вогнем дивізіону батареями внакладку (батареями шкалою) або огнем однієї батареї повинні не перевищувати значення, що вказані в таблиці 2.

Таблиця 2

Максимальні розміри неспостережених групових цілей

Підрозділи Кількість гармат у батареях Розміри цілі, м
фронт глибина
Дивізіон Батарея 4...6 4...6

Дивізіон веде вогонь батареями шкалою для ураження високо маневрових цілей (цілей, здатних міняти місце розташування в короткий строк: пускових установок тактичних ракет, батарей, взводів, секцій самохідних гармат та мінометів, реактивних установок, самохідних установок зенітних керованих ракет, вертольотів на посадковому майданчику), під час стрільби касетними снарядами, а також під час ведення ПЗВ, участі в зосередженому вогні артилерійської групи. У решті випадків дивізіон завдає ураження цілі стрільбою батареями внакладку.

Якщо один із розмірів перевищує указані в табл. 2, то дивізіон веде зосереджений вогонь з розподілом ділянок цілі між батареями; при цьому розміри ділянок цілі для батареї не повинні перевищувати значення вказані в табл. 2.

Якщо фронт або глибина групової цілі , якій завдається ураження вогнем дивізіону або батареї, менше 150 м на дальності стрільби до 6 км, 200 м – на дальність стрільби від 6 до 16 км та 300 м – на дальність стрільби більше 16 км,тоді розміри цілі приймають відповідно до вказаних розмірів (для визначення витрати снарядів відповідно характеру цілі).

Під час стрільби дивізіоном батареями шкалою, а також під час самостійної стрільби касетними снарядами батарея веде вогонь на одній установці прицілу і одній установці кутоміра. У решті випадків батарея веде вогонь на трьох установках прицілу і на одній або двох установках кутоміра.

На двох установках кутоміра стрільбу ведуть , якщо інтервал віяла перевищує 25 м для ураження укритих і броньованих цілей і 50 м – відкрито розташованих неброньованих цілей.

На кожній установці прицілу та кутоміра витрачають однакову кількість снарядів.

Під час стрільби на ураження групових та окремих цілей для дивізіону та батареї призначають:

- стрибок прицілу або величину шкали, що дорівнює 1/3 глибини цілі з округленням у меншу сторону до цілих поділок прицілу;

- інтервал віяла призначають відповідно до ст. 50.

При визначенні установок для стрільби на ураження способом скороченої підготовки стрибок прицілу (величину шкали) і інтервал віяла збільшують у 1,5 рази.

Під час стрільби на ураження дивізіоном усі батареї відкривають вогонь одночасно на різних відносно цілі (центру цілі) установках прицілу.

Під час стрільби батареями внакладку установки прицілу призначають, а потім змінюють у порядку вказаному в табл. 3; під час стрільби батареями шкалою їх призначають як вказано в табл. 4.

Номер батареї у дивізіоні Порядок зміни установок прицілу
1-а установка 2-а установка 3-а установка
перша друга, четверта третя П – ∆П П П +∆П П П + ∆П П - ∆П П + ∆П П - ∆П П

Примітка. П – вирахована по цілі (центру цілі) установка прицілу. ∆П – величина стрибка прицілу.

Установки прицілу для батареї під час стрільби батареями шкалою.

Номер батареї в дивізіоні Установки прицілу при веденні вогню
перша друга, четверта третя П – ∆П П П +∆П

Примітки: П - вирахована по цілі (центру цілі) установка прицілу.

∆П – величина шкали (стрибка).

Під час ведення вогню двома батареями приціл ризначають одній батареї

, другій .

Батареї що ведуть самостійно стрільбу або стрільбу в складі дивізіону з розподілом ділянок цілі між батареями, а також мінометні батареї. Які не входять до складу дивізіону, зміну установок здійснюють, як вказано в табл. 3 для другої батареї.

Залежно від важливості цілі, ступеня її інженерного обладнання, морального стану ворога, наявності боєприпасів та часу виконання вогневого завдання витрата снарядів. Визначена відповідно до норм, може бути збільшена або зменшена.

3. Ураження окремих цілей; артилерійських, реактивних, мінометних батарей (взводів) і батарей (взводів) установок ЗКР; живої сили та вогневих засобів, танків, бойових машин піхоти та броньованої техніки.

Пускові установки тактичних ракет знищують, а інші важливі окремі цілі (гармати, реактивні установки, міномети, установки ПТКР, протитанкові гармати, самохідні установки, установки ЗКР, які мають автономну систему наведення, радіолокаційні та радіотехнічні станції, станції перешкод радіо підривникам та ін.) знищують або подавляють.

Окремі танки уражають стрільбою з закритих вогневих позицій високоточними боєприпасами.

Для ураження пускових установок тактичних ракет залучають не менше дивізіону, інших цілей – від однієї до трьох батарей. Цілі, як правило, уражають одним вогневим нальотом.

Ураження артилерійських, реактивних, мінометних батарей (взводів) і батарей (взводів) установок ЗКР.

Артилерійські батареї (взводи) звичайно уражають на вогневих позиціях.

Фронт, глибину та координати центру вогневої позиції артилерійської батареї (взводу) визначають відповідно до ст. 17. Якщо фронт чи глибина батареї (взводу) не визначені або вони менші 150, 200 або 300 м, їх призначають рівними відповідно 150, 200 та 300 м (ст. 164).

Ціль уражають одним вогневим нальотом, який ведуть швидким вогнем. Для подавлення батареї (взводу) самохідних броньованих гармат (мінометів) під час стрільби на дальність до 10 км залучають не менше одного дивізіону та додатково по одному дивізіону на кожні наступні 5 км дальності стрільби. Для знищення цих цілей кількість залучених до стрільби артилерійських підрозділів збільшують вдвічі. Для знищення батареї (взводу) самохідних неброньованих гармат для стрільби на дальність до 10 км залучають не менше одного, а на більшу дальність – не менше двох дивізіонів.

Ураження живої сили та вогневих засобів, танків, бойових машин піхоти та броньованої техніки.

Відкрито розташовану вогневу силу та вогневі засоби, у тому числі і протитанкові, у районах розташування (зосередження) або на позиціях знищують. Укриту живу силу і вогневі засоби, підрозділи танків, БМП, БТР, установок ПТКР та протитанкових гармат подавляють.

По відкрито розташованій живій силі та вогневих засобах стрільбу ведуть касетними снарядами осколкової дії, снарядами з радіо підривником при установці на осколкову дію.

Під час стрільби по живій силі та вогневих засобах на позиціях, обладнаних окопами (траншеями) з перекриттям, призначають снаряд з ударним підривником і на кожній установці прицілу та кутоміра витрачають приблизно половину снарядів з установкою підривника на осколкову дію, а решту – на сповільнену або фугасну дію, перші 2...4 снаряди на гармату в кожному вогневому нальоті призначають з установкою підривника на осколкову дію, в подальшому – кожна гармата батареї чергує установки підривника на сповільнену (фугасну) та осколкову дію.

4. Зміст команди для ведення вогню дивізіоном

Ставлячи вогневі завдання в команді вказують:

- позивні підрозділів, які залучаються до виконання вогневих завдань (або циркулярний позивний дивізіону, якщо залучається дивізіон);

- попередню команду „Стій” або „Увага”;

- номер і характер цілі;

- ознаки спостереження або рухомість цілі;

- завдання стрільби;

- координати і висоту цілі;

- слово „Внакладку” або „Шкалою” (для відповідної стрільби);

- фронт або інтервал віяла;

- кількість установок кутоміра (якщо на двох установках кутоміра);

- глибину цілі або величина стрибка;

- тривалість і порядок ведення вогню;

- витрата боєприпасів;

- снаряд;

- тип підривника і його установка;

- заряд;

- вид стрільби;

- спосіб пристрілювання;

- виконавчу команду.

Приклад 1:

„Есмань”(циркулярному дивізіону). Увага. Вогневий наліт 10 хвилин. Ціль 75, піхота укрита. Подавити Х=, У=, h=.

Внакладку. 300 на 300. Установок 2. Витрата 1/3 норми. Готовність 13.00.”

Приклад 2:

„Вісла”,„Вишня”. Стій. Вогневий наліт 14 хвилин. Ціль 110-а, піхота укрита. Х=, У=, h=. Внакладку 300 на 200.Установок 2 . Витрата 216 на батарею. Зарядити.”

Якщо пристрілювання цілі однією з батарей.

Приклад 3:

„Нева”(циркулярному дивізіону) стій. Ціль 41-а, піхота укрита. Пункт 3-й (КСП дивізіону): 43-70, 2150, -0-12. Пристрілювання „Віслою” з далекоміром. „Вісла” основній 1 снаряд. Вогонь.


Тема 11. Стрільба і управління вогнем вночі

1. Додаткові завдання артилерії при веденні бойових дій вночі. Особливості підготовки СП, ВП, організації розвідки, визначення установок.

Під час бойових дій вночі артилерійські підрозділи крім вогневих завдань ураження цілей виконують завдання:

- освітлення місцевості;

- створення світлових орієнтирів;

- осліплення КСП, вогневих засобів противника.

Під час підготовки стрільби і управління вогнем вночі керуються ст.13 ПСіУВ в повному обсязі, але якомога більше заходів проводять вдень.

Додатково:

готують прилади нічного бачення;

нічні приціли;

засоби освітлення, світломаскування.

Для розвідки противника, пристрілювання цілей (R), коректування вогню застосовують: РЛС типу СНАР, АРК, ПЗР, прилади нічного спостереження.

На вогневій позиції:

- готують нічні точки наведення;

- готують нічні освітлювальні прилади „Луч” установлюють їх на прилади;

- чітко позначають і готують підготовку боєприпасів;

- освітлювальні боєприпаси зосереджують біля однієї з гармат;

- командири гармат перераховують установки кутомірів по нічним точкам наведення;

- непотрібне майно зосереджують в тягачі;

- проводять заходи маскування.

КСП:

- підготовка приладів спостереження і засобів їх освітлення;

- виставляють 2 – 3 світлових орієнтира не ближче 50 м від СП;

- зняття по світловим орієнтирам відліків орієнтування у заданому напрямку спостереження;

- перевірка світломаскування КСП та посилення охорони;

- підготовка чергових розвідників.

Установки для стрільби на ураження визначаються за загальними правилами.

Стрільбу на ураження вночі та в інших умовах обмеженої видимості ведуть за правилами ураження неспостереженої цілі.

2. Періодичне і безперервне освітлення місцевості, умови застосування, потрібна кількість гармат.

Освітлення місцевості може бути періодичним або безперервним.

Періодичне освітлення застосовують для розвідки цілей, орієнтування приладів і забезпечування пристрілювання (коректування вогню). Періодичне освітлення ведуть окремими пострілами або серіями методичного вогню гармати (взводу, батареї).

Безперервне освітлення застосовують під час відбивання атак (контратак) противника, забезпечення стрільби ПТКР та гармат прямою наводкою і ведуть у межах встановленого часу методичним вогнем гармати (взводу, батареї) або залпами кількох гармат (взводу, батареї).ї

Темп методичного вогню (залпів) при швидкості вітру до 10 м/с призначають 20...25 с постріл (залп), при більшій швидкості вітру – 15 с постріл (залп).

Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення рубежу (району) ділять його фронт і глибину (окремо) на діаметр зони освітлення одним снарядом і отримані дані перемножують.

При цьому враховують, що один освітлювальний снаряд (міна) калібру 120 мм та більше освітлює зону діаметром 800 м, а меншого калібру 400 м .

Ближній рубіж (район) освітлення призначають, як правило, на відстані, яка включає освітлення своїх військ, приймаючи за одиницю виміру діаметр зони освітлення одним снарядом.

Для освітлення місцевості інтервал між сусідніми розривами приймають рівним діаметру зони освітлення одним снарядом.

3. Визначення установок для стрільби освітлювальними снарядами

Установки для стрільби освітлювальними снарядами визначають способом повної і скороченої підготовки за загальними правилами; установку трубки призначають за вирахуваною дальністю.

Якщо дозволяє обстановка, однією гарматою проводять пристрілювання дальності, напрямку і висоти розривів. Якщо неможливо провести пристрілювання, коректури вводять під час стрільби на освітлення. Для визначення коректур дальності і напрямку вимірюють відхилення центру освітлювальної зони від цілі. Якщо ціль спостерігається поблизу межі освітлюваної зони, вводять коректуру, що дорівнює половині діаметру зони освітлення і пристрілювання напрямку і дальності закінчується. Коректури дальності супроводжуються зміною установки трубки.

Дальність та напрямок коректують з урахуванням знесення факелів вітром.

Ознакою найвигіднішого перевищення розриву є повне згорання факела з перевищенням над ціллю (рубежем) не більше 50 м, а над водною поверхнею – 300м.

перевищення розривів коректують у процесі пристрілювання дальності і напрямку: під час стрільби освітлювальними снарядами – рівнем; під час стрільби освітлювальними мінами –зміною установки трубки.

Для визначення коректури рівня або трубки вимірюють від горизонту КСП кут місця затухання факела над ціллю (рубежем) віднімають від нього 50 м. Коректуру рівня розраховують діленням отриманої різниці на 0.001 дальності цілі топографічної ( ) і змінюють отриманий знак на протилежний. Коректуру трубки розраховують діленням отриманої різниці на значення , яку беруть із таблиць стрільби за вирахуваною дальністю

Якщо факел догорає на землі, заміряють час догорання факела, множать його на 10 при стрільбі освітлювальними снарядами і на 5 при стрільбі освітлювальними мінами. До результату додають 50 м і переводять у поділки рівня (трубки). Установку рівня збільшують, а установку трубки зменшують

В умовах стрільби над водною поверхнею, якщо факел не повністю згорів у повітрі і перестав горіти у момент доторкання до водної поверхні, на цих же установках здійснюють ще один постріл освітлювальним снарядом. У момент розриву освітлювального снаряду у повітрі запускають секундомір і заміряють час горіння факела до моменту його доторкання до водної поверхні (з часу повного горіння віднімають фактичний час горіння), отриману різницю перемножують на середню швидкість зниження факела(10 м/с – для снарядів та 5 м/с – для мінометів), та отриманий результат додають до найвигіднішої висоти затухання факелу (300 м).

Отриману величину коректури в метрах переводять в поділки рівня для гармат або поділки трубки для мінометів.

При цьому установку рівня завжди збільшують, а установку трубкизменьшують

4. Світлове забезпечення пристрілювання (корегування вогню підчас стрільби на ураження)

Для розвідки цілей проводять один або кілька пострілів освітлювальними снарядами, розраховуючи на освітлення району їх можливого розташування. Після виявлення цілі продовжують освітлення в межах часу, необхідно для її засічки.

Для забезпечення пристрілювання цілі (репера) постріли освітлювальними снарядами здійснюються з таким розрахунком, щоб розрив освітлювального снаряду (міни) на 10...15 с випереджав розрив снаряда (міни), яким ведеться пристрілювання. Для визначення моментів пострілів від польотного часу освітлювального снаряду (міни), збільшеного на 10...15 с, віднімають польотний час снаряда (міни), призначеного для пристрілювання. Різниця зі знаком „+” („плюс”) вкаже на скільки секунд раніше, а зі знаком „-”(„мінус”) – на скільки секунд пізніше треба здійснювати постріли освітлювальними снарядами

Пристрілювання цілі освітлювальними снарядами ведуть поодинокими пострілами. Переходячи до стрільби на ураження, призначають серії методичного вогню освітлювальними снарядами (мінами) за темпом, який забезпечує спостереження розривів осколково–фугасних снарядів (мін).

Світлове забезпечення пристрілювання (корегування вогню підчас стрільби на ураження) може проводитися однією або двома гарматами (мінометами) батареї, яка виконує вогневе завдання з ураження цілі, або гарматами (мінометами) іншої батареї.

У першому випадку після пристрілювання освітлювальними снарядами командир батареї командує, наприклад : „Шостій. Освітлювальним. Освітлення періодичне. Випереджувальний 10 с. Решті, ціль 105, піхота укрита. Осколдково-фугасним. Батарейний: 12-85, 1900, мінус 0-05. Третій. Один снаряд. Вогонь”. після закінчення пристрілювання: „Шостій. Освітлювальним 3 снаряди 20 секунд постріл. Решті, 150 на 150. По 2 снаряди швидкий. Вогонь”. Після введення коректур стрільбу на ураження продовжують за правилами ураження неспостереженої цілі.

Якщо освітлення за вказівкою командира дивізіону здійснюється гарматами (мінометами) іншої батареї, то завдання на освітлення цієї батареї ставить командир батареї, яка виконує вогневе завдання на ураження цілей.

Приклад: „ „Псел”. Увага. Ціль 201 – а, піхота на висоті „Фігурна” (або Х=47410, У= 38150, висота 140). Освітити однією гарматою. Освітлення періодичне. Доповісти польотний. Один снаряд. Зарядити”

Коректури дальності, напрямку і висоти розривів освітлювальних снарядів (мін) визначає та передає командир батареї, яка виконує вогневе завдання на ураження цілі.

Спостереження обєктів атаки (контратаки) загальновійськових підрозділів забезпечують безперервним або періодичним освітленням рубежів (районів).

5. Світлове забезпечення відбиття атаки противника.

Передбачаючи атаки (контратаки) противника в напрямку його руху на відстані 4...4,5 км від наших військ, періодично освітлюють місцевість. З наближенням противника до підготовленого дальнього рубежу рухомого загороджувального вогню починають його безперервне освітлення.

Освітлення здійснюється двома підрозділами, якщо відстань між рубежами рухомого загороджувального вогню до 400 м, і трьома підрозділами, якщо відстань до 600 м. Одному підрозділу призначають основні рубежі, які співпадають з рухомими рубежами загороджувального вогню, іншим – проміжні, на відстань 200 м від основних (проміжних) у напрямку руху противника.

До освітлення чергового основного (проміжного) рубежу переходять після виходу основної маси атакуючого противника із зони освітлення проміжного рубежу (розривів).

Для забезпечення стрільби ПТКР і гармат прямою наводкою по атакуючих танках противника рубежі освітлення призначають через 400...600 м один від одного. дальній рубіж освітлення вибирають на відстані 300...400 м за рубежем відкриття вогню ПТКР (гармат).

Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення рубежу ділять необхідний фронт освітлення на половину діаметра зони, значення якого вказане в ст. 450.

Системі рубежів освітлення на кожному танконебезпечному напрямку надають умовні найменування, а кожному рубежу, починаючи з дальнього, - свій порядковий номер, наприклад: „Світло-1”, „Світло-2” та інші.

вогонь на освітлення місцевості ведуть залпами батареї (взводу) з необхідним темпом, відповідно до ст. 450, добиваючись безперервного і рівномірного освітлення всього рубежу.

освітлення кожного рубежу ведуть до виходу головних танків із зони освітлення. Для забезпечення безперервного освітлення вогонь по рубежах ведуть по черзі двома підрозділами; за цих умов освітлення рубежу. із зони освітлення якого головні танки вийшли, один з підрозділів припиняє тільки після початку освітлення іншим підрозділом наступного рубежу.


Тема 12. Стрільба прямою наводкою.

1. Призначення стрільби прямою наводкою. Суть дальності прямого пострілу.

Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, які здійснюються безпосереднім наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується гарматами /БМ РА/ при стрільбі з відкритих вогневих позицій.

Перед артилерійськими гарматами, які виконують стрільбу прямою наводкою ставиться завдання:

1. Знищення атакуючих танків, БМП, БТР;

2. Знищення ПУ ПТКР та інших вогневих засобів;

3.. Поразка живої сили, розташованої відкрито та укрито у різних спорудах.

4. Знищення надводних цілей.

5. Руйнування довгочасних споруд, польових, оборонних споруд, мостів та інше.

Дальність прямого пострілу (ДПП) - найбільша дальність стрільби, при якій траєкторія снаряду на всьому протязі не підіймається вище цілі /показати на малюнку/. ДПП залежить від початкової швидкості снаряду та висоти цілі. Чим вище ціль, тим більше ДПП.

ДПП указують у ТС для кожного заряду у залежності. від висоти-цілі. При дальностях стрільби більших ДПП, поразка цілі залежить від розміру простору, яке поражається.

Простір, який вражається називається відстань по горизонту цілі між кінцями двох траєкторій, одна з яких проходить через основу ближньої сторони цілі, а друга - через дальню сторону верхнього зрізу цілі (показати на малюнку).

Перші правила стрільби прямою наводкою були надруковані у І89І р. У послідуючі роки з технічним переозброєнням армій, мінялися і Правила стрільби прямою наводкою.

У сьогоднішніх умовах бойової обстановки наявність великої кількості броньованих цілей на полі бою і викликає необхідність вивчення даної теми.

Для поразки броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бронебійний снаряд, а при їх відсутності - осколково-фугасний снаряд з ударним підривником при установці на фугасну дію або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію.

Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або осколково - фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну дію. Для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію.

Для поразки відкрито розташованої ж/с і вогневих засобів застосовують осколково - фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповільнену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником /трубкою/, якщо жива сила та вогневі засоби розташовані у кам’яних та цегляних спорудах, застосовують осколково - фугасний / з ударним підривником / снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.

В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або ближчому до. нього заряді.

2. Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою. Визначення установок для стрільби. Вибір точки прицілювання.

Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться у цілях постійного підтримування артилерійських підрозділів у стані постійної готовності та найбільш елективному виконанню вогневих завдань.

Вона включає ;

- розвідку та визначення танконебезпечних напрямків;

- вибір та підготовку вогневих позицій, призначення смуг вогню /секторів обстрілу/, рубежів відкриття вогню;

- технічну підготовку; -

- визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних та визначення установок для стрільби;

- організацію стрільби та управління вогнем.

При стрільбі прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють установку прицілу, поправку напрямку, яка вводиться по шкалі бокових поправок у оптичний приціл чи кутомір панорами та точку прицілювання.

При визначанні установок для стрільби керуються наступними правилами: ПС і УВ арт. Ст.. 349.

Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.

Вираховану установку прицілу і поправку напрямку /кутомір/ визначають з урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно. У всіх випадках ураховують індивідуальні поправки гармати на відхилення ліній прицілювання..

ПС і УВ арт. ст.. 350.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині.

Прицільну марку /перехрещення панорами/ під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад, зліва направо або зверху вниз.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю ї напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків / хмарці розриву або вирві/, або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі / точки прицілювання /.

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком ї висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

3. Порядок пристрілювання та стрільби на поразку. Пристрілювання позначками по вирві (місцю падіння снарядів).

Пристрілювання нерухомої цілі ведуть поодинокими пострілами.

ПС і УВ арт. ст.. 352.Гармату наводять у призначену точку прицілювання і перший постріл проводять на вирахованих установках. Якщо відбулося влучення в ціль, для знищення /зруйнування/ якої потрібно декілька влучень, продовжують стрільбу на тих же установках або змінюють точку прицілювання для обстрілу неураженої частини цілі. Стрільбу ведуть до виконання вогневого завдання.

ПС і УВ арт. ст.. 353.„Отримавши промах, оцінюють відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах та-напрямку в поділах кутоміра, вводять в установку прицільних приладів коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням з протилежними знаками, і здійснюють наступний постріл.”

ПС і УВ арт. ст.. 354.За сприятливих умов /під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих в бік-гармати, а також у випадку значного перевищення вогневої позиції над ціллю дальність та напрямок коректують позначками по вирві /місцю падіння снарядів/, для чого:

- після пострілу відновлюють наводку-гармати;

- механізмами кутів прицілювання / відбивачем панорами / та бокових поправок /кутоміром панорами/ сполучають прицільну марку /перехрещення панорами/ з вирвою /місцем падіння снаряда/ ;

- підйомним та поворотним механізмами гармати наводять прицільну марку /перехрещення панорами/ в точку прицілювання та продовжують стрільбу.

Під час стрільби з оптичним прицілом ОП-4 виміряють за допомогою сітки прицілу відхилення вирви (місця падіння снаряда) від точки прицілювання за напрямком і висотою та змінюють точку прицілювання на значення виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленням вирви (снаряда).

ПС і УВ арт. ст.. 355.У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах /позначками по вирві/ оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знаку. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50 м і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілювання за висотою. Коли є бокове відхилення одночасно зі зміною, установки прицілу, командують доворот у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення /траси/ від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Якщо під час пристрілювання визначено відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах або можливе відмічання по вирві (місцю падіння снарядів), діють у відповідності зі ст.. 353, 354.”

Щоб помилки визначення коректури були незначними, відхилення розривів від цілі повинні вимірятись безпосередньо від гармати (не далі 10 м).

При постановці вогневої задачі цілевказівка здійснюється від орієнтирів та місцевих предметів. Цілевказівка повинна бути чіткою, короткою, зрозумілою та забезпечувати приймаючому швидко відшукувати цілі на місцевості.

При .передачі цілевказівки від орієнтирів чи місцевих предметів вказують номер орієнтиру та положення цілі відносно цього орієнтира для місця розташування приймаючого цілевказівку.

Наприклад: „Третій, орієнтир другий, вліво 20 два танка. Знищити”.

Приймаючий цілевказівку повинен прийняти всі заходи для швидкого відшукування цілі на місцевості.

З’ясувавши розташування цілі, він відшукує її по характерним ознакам та доповідає: „Ціль бачу”, якщо ціль не видно, або він не з’ясував її характер та розташування: „Ціль не бачу”.

Цілевказівка може здійснюватися наведенням прибору у ціль.

При виконанні вогневого завдання гарматою командують:

І. „Ціль така-то.... /танк, піхота, БТР/”;

2. „Бронебійним" /кумулятивним, підкаліберним/”;

3. „Підривник такий-то”;

4. „Заряд” / для гармат, які мають перемінний заряд/;

5. „Шкала”, /якщо потрібно/;

6. „Приціл 00”;

7. „Наводити туди-то (наводити у переднім зріз)”, „Правіше /лівіше

0-00/”, „Упередження пів фігури”

8. „Один снаряд” /або інший порядок/;

9. „Вогонь”.

При стрільбі з прицілами панорамного типу, крім того командують /після: шостої команди/:

7. „Відбивач нуль”;

8. „Кутомір 30-00” /або інша установка, коли рухається /;

9. „Рівень 30-00”.

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу командують:

„Приціл більше /менше/ стільки-то” або „Приціл 00”,

Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання командують:

„Наводити вище /нижче/” або „Відбивач вверх /вниз/ стільки-то”.

Для зміни напрямку стрільби командують: „Лівіше /правіше/ 0-00”, „Упередження пів фігури /фігура/” або „Наводити туди-то”.

4. Поразка рухомих броньованих наземних цілей. Стрільба по рухомих цілях на дальності прямого пострілу і менше.

Стрільба по рухомим броньованим цілям на дальності прямого пострілу складніше стрільби по нерухомим цілям; стан цілі безперервно змінюється, як під час визначення установок, так і під час стрільби. Окрім визначення дальності до цілі, необхідно визначити швидкість та напрямок руху цілі. Це завдання вирішується у малий час, що висуває особливі вимоги до швидкості та точності наводки. Найбільш ефективними гарматами для стрільби по рухомим цілям являються гармати, які мають бронебійні та кумулятивні снаряди та велику початкову швидкість. Умови бою потребують, щоб в залежності від обставин кожна артилерійська гармата була готова до стрільби прямою наводкою, в тому числі і по танкам.

Надійна поразка рухомих цілей досягається на дальності прямого пострілу та на дальності, менше дальності прямого пострілу.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти та крутизни траєкторії, яка у свою чергу залежить від початкової швидкості снарядів.

По цілях однієї висоти у гармат дальність прямого пострілу більша, ніж у гаубиць. У більшої частини гармат дальність прямого пострілу дорівнює 1000-2000 м, а у гаубиць дальність прямого пострілу 400-800 м.

Стрільбу ведуть поодинокими пострілами з максимальним темпом до знищення цілі. Напрямок та дальність коректують після кожного пострілу по відхиленню точки падіння снаряду /траси/.

Відхилення по напрямку та дальності /висоті/ виміряють від середини цілі. Отримавши відхилення снаряду по напрямку, вводять коректуру у шкалу бокових поправок /кутомір панорами/, не змінюючи точки прицілювання.

Малюнок 1. Введення поправки напрямку /приціл типа ОП-4/.

а/ Наводка при першому пострілі /отримано відхилення „Вл 5”;

б/ Установка по команді: „Правіше 0-05”;

в/ Наводка, для другого пострілу.

При стрільбі з оптичнім прицілом типу ОП-2 змінюють точку прицілювання на величину отриманого відхилення на величину, протилежну відхиленню.

При стрільбі снарядами з трасерами, відхилення від цілі необхідно визначати не по місцю падіння снаряду, а по положенню траси на рівні цілі.

ПС і УВ арт. ст.. 369.

Стрільба на дальностях прямого пострілу та менше в усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, яка відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-І2 бронебійними снарядами - 300 м). За точку прицілювання приймають середину цілі.

На дальностях стрільби, менших половини дальності прямого пострілу коректуру вводять з розрахунком отримати влучення у вразливе місце цілі.

5. Визначення напрямку руху цілі. Курсовий кут. Переміщення цілі за польотний час снаряда. Врахування бокового переміщення. Зміна точки прицілювання.

Рух цілі у залежності від курсового кута /кута між напрямком руху цілі та напрямком на гармату/ може бути фронтальним, обличним або фланговим і визначається по співвідношенню довжини та ширини цілі.

Так як курсовий кут руху цілі практично визначити не можливо, то напрямок руху цілі рекомендується визначати окомірно, по співвідношенню її видимих розмірів довжини та ширини.

Курсовий кут.


3809626488015000.html
3809707917802514.html
    PR.RU™